Периферична полінейропатія виникає, коли серйозні пошкодження виникають на різних периферичних нервах, які несуть інформацію від головного та спинного мозку до решти тіла, викликаючи такі симптоми, як слабкість, поколювання та постійний біль.
Хоча це захворювання найчастіше вражає стопи та кисті, воно може вражати весь організм і зазвичай трапляється як ускладнення діабету, наприклад, вплив токсичних речовин або інфекцій.
У більшості випадків симптоми покращуються при лікуванні хвороби, яка викликає пошкодження нерва, але в інших ситуаціях може знадобитися постійне вживання ліків для контролю симптомів та поліпшення якості життя.
Основні симптоми
Симптоми периферичної полінейропатії різняться залежно від уражених ділянок, однак найпоширеніші включають:
- Колючий біль або стійке печіння;
- Постійне поколювання, яке стає більш інтенсивним;
- Труднощі з рухом рук і ніг;
- Часті падіння;
- Підвищена чутливість у руках або ногах.
У міру прогресування захворювання можуть постраждати інші важливіші нерви, наприклад, дихання або сечового міхура, що призводить до інших симптомів, таких як утруднення дихання або утримання сечі, наприклад.
Ці симптоми можуть проявлятися і розвиватися протягом декількох місяців або років, а тому часто залишаються непоміченими, поки не виникають більш серйозні проблеми.
Що викликає полінейропатію
Полінейропатія зазвичай спричинена прогресуючим ураженням нервів, що виникає внаслідок метаболічних захворювань, таких як діабет, або аутоімунних захворювань, таких як вовчак, ревматоїдний артрит або синдром Шегрена. Однак інфекції, вплив токсичних речовин і навіть сильні удари також можуть спричинити проблеми з нервами та призвести до полінейропатії.
У більш рідкісних випадках полінейропатія може проявлятися навіть без видимих причин, і там вона відома як ідіопатична периферична полінейропатія.
Як проводиться лікування
Коли полінейропатія виникає як ускладнення іншого захворювання, лікування слід починати з контролю за цим захворюванням. Так, наприклад, у випадку цукрового діабету важливо бути обережним з їжею або почати вживати інсулін, оскільки, якщо причина викликана аутоімунним захворюванням, може бути рекомендовано розпочати вживання препаратів, що знижують імунну систему.
Якщо симптоми проявляються без видимої причини або через іншу проблему, яку неможливо вилікувати, лікар може призначити деякі засоби для полегшення симптомів, такі як:
- Протизапальні засоби : такі як Ібупрофен або Німесулід;
- Антидепресанти : такі як амітриптилін, дулоксетин або верфлаксацин;
- Протисудомні засоби : такі як Габапентин, Прегабалін або Топірамат.
Однак у найважчих випадках може також знадобитися вживання препаратів, одержуваних з опіоїдів, таких як трамадол або морфін, які мають більш потужну дію, але які, оскільки створюють звикання, застосовуються лише у випадках, коли неможливо контролювати біль з іншими засобами.
Крім того, також може бути рекомендовано робити додаткову терапію, наприклад, голковколювання або фітотерапію, щоб зменшити дози ліків.
