Лікування артрозу хребта можна провести, приймаючи протизапальні препарати, міорелаксанти та знеболюючі засоби. Також можуть бути призначені сеанси фізіотерапії для полегшення симптомів та запобігання погіршенню захворювання, а в крайньому випадку - хірургічне втручання для видалення частин, уражених артрозом.
Лікування артрозу поперекового відділу хребта, тобто області попереку, слід проводити під керівництвом ортопеда, як тільки з’являються перші симптоми. Лікування артрозу шийного відділу хребта, тобто шийного відділу, є дуже делікатним, і операція проводиться лише у дуже важких випадках.
Засоби лікування артрозу хребта
Препарати для лікування артрозу хребта залежать від стадії захворювання та тяжкості симптомів. Можна використовувати такі опції:
- Знеболюючі та протизапальні препарати : допомагають зняти біль та запалення, такі як парацетамол;
- Нестероїдні протизапальні препарати : знімають біль і набряки, такі як ібупрофен та напроксен;
- Ліки, що запобігають погіршенню хребта : хондроїтин та глюкозамін;
- Анестезуючі блоки або інфільтрації кортикоїдами ;
- Застосування знеболюючих та протизапальних мазей : їх застосовують для зменшення болю в місці, наприклад, моменту або вольтену.
Важливо зазначити, що час, кількість та тип ліків, найбільш підходящих для лікування артрозу хребта, повинен визначати лікар.
Фізіотерапія при артрозі хребта
Фізична терапія артрозу хребта залежить від представлених симптомів та прогресування захворювання. Ресурси, які використовує фізіотерапевт, включають:
- Застосування подрібненого льоду, загорнутого у вологий рушник, на хребет : це потрібно робити на ранній і гострій стадії для полегшення болю;
- Застосування мішків з гарячою водою на хребті : можна використовувати в більш запущеній та хронічній фазі для розслаблення м’язів та зняття болю;
- Використання пристроїв для зняття болю та запалення : TENS, мікроструми, ультразвук, короткі хвилі, лазер;
- Мануальна терапія : проводиться за допомогою розтяжки, помпи та мобілізації суглобів для поліпшення рухів;
- Зміцнення м’язів хребта і ніг : проводити поступово, у фазі з невеликим болем, щоб надати більшої стійкості суглобам і щоб симптоми не погіршувались;
- Гідротерапія та / або плавання : водні вправи мають багато переваг, оскільки полегшують симптоми та допомагають зменшити вагу;
- Корекція постави : можуть застосовуватися такі методи, як Глобальна постуральна перевиховання (RPG) та пілатес, спрямовані на зменшення перевантаження хребта, поліпшення вирівнювання та зміцнення м’язів;
- Остеопатія : це техніка, яку повинен виконувати спеціалізований фізіотерапевт за допомогою маніпуляцій на хребті, щоб зменшити тертя між суглобами. Не всі випадки артрозу хребта можуть отримати користь від цієї методики.
Фізичну терапію артрозу хребта завжди слід проводити під керівництвом фізіотерапевта. Це можна проводити у фізіотерапевтичній клініці щодня, а на пізніх стадіях, коли симптоми контролюються більш, це слід робити принаймні 3 рази на тиждень.
На додаток до лікувальної фізкультури та прийому ліків, пацієнт повинен прийняти деякі профілактичні заходи, щоб знос хребта не погіршувався, наприклад, уникати носіння тягарів, завжди підтримувати правильну поставу та перебувати в стані спокою, коли виникають болі або дискомфорт у хребті.
Хірургія артрозу хребта
Операція на артрозі хребта показана лише в крайньому випадку, коли біль відключає, коли бере участь неврологічне ураження та коли всі існуючі методи лікування пройшли без успіху. Варіанти операції:
- Злиття уражених сегментів хребта : фіксація хребців, що викликають біль, за допомогою кісткового трансплантата, цвяхів або металевих гвинтів. Це обмежить рухи ураженої області і зменшить біль;
- Штучне заміщення диска : це більш пізня техніка, що виконується, коли є грижа міжхребцевого диска, пов’язана з артрозом. Диск замінюється металевим протезом, щоб суглоб підтримував рух і зменшував біль.
Пацієнт з артрозом хребта завжди повинен спробувати звичайні методи лікування, перш ніж переходити до будь-якого виду операції, оскільки не всі мають показання до операції на хребті, і існують ризики та ускладнення, такі як пошкодження нервів, нервових корінців або спинного мозку, ризик інфекцій та інше. знос хребців, які не оперували.
