Розлад деперсоналізації або синдром деперсоніфікації - це хвороба, при якій людина відчуває себе відключеною від власного тіла, ніби вона є зовнішнім спостерігачем за собою. Загальноприйнято, що існують також симптоми нереалізації, що означає зміну сприйняття навколишнього середовища, ніби все навколо нереально чи штучно.
Цей синдром може з’являтися раптово або поступово, і хоча він може з’являтися у здорових людей, у ситуаціях стресу, сильної втоми або вживання наркотиків він дуже пов’язаний з психічними захворюваннями, такими як депресія, тривожність, розлади шизофренії або неврологічні захворювання. такі як епілепсія, мігрень або пошкодження мозку.
Для лікування розладу деперсоніфікації необхідно проконсультуватися з психіатром, який допоможе застосовувати такі ліки, як антидепресанти та анксіолітики, а також психотерапію.
Основні симптоми
При деперсоналізації та дереалізаційному розладі людина переробляє свої емоції змінено, розвиваючи такі симптоми, як:
- Відчуття того, що ви є зовнішнім спостерігачем свого тіла або що тіло вам не належить;
- Уявлення про те, що ви відокремлені від себе та оточення;
- Відчуття дивацтва;
- Якщо ви дивитесь у дзеркало і не впізнаєте себе;
- Будучи в сумніві, чи справді з ними щось трапилося, чи вони просто мріяли або уявляли це.
- Бути десь і не знати, як ти туди потрапив або щось зробив і не пам’ятаєш як;
- Невпізнання деяких членів сім'ї або згадування важливих життєвих подій;
- Відсутність емоцій або можливість відчувати біль у певний час;
- Відчуваючи себе двома різними людьми, тому що вони змінюють свою поведінку від однієї ситуації до іншої;
- Відчуваєте, ніби все розмито, таким чином, що люди і речі здаються далеко або незрозумілими, ніби ви мрієте.
Таким чином, при цьому синдромі у людини може виникнути відчуття, що він мріє або що те, що він переживає, не є реальним, тому загальноприйнято, що цей синдром плутають із надприродними подіями.
Початок розладу може бути раптовим або поступовим, а інші психічні симптоми, такі як перепади настрою, тривожність та інші психічні розлади, є загальними. У деяких випадках деперсоналізація може спричинити поодинокі епізоди протягом місяців або років, а згодом вона стає безперервною.
Як підтвердити
У разі симптомів, що свідчать про розлад персоналізації, необхідно проконсультуватися з психіатром, який може підтвердити діагноз, оцінивши інтенсивність та частоту цих симптомів.
Важливо пам’ятати, що нерідкі випадки, коли деякі симптоми, що вказують на цей синдром, виникають поодиноко, в той чи інший час, однак, якщо вони постійні або завжди трапляються, необхідно бути стурбованими.
Хто найбільше ризикує
Синдром деперсоналізації частіше зустрічається у людей, які мають такі фактори ризику:
- Депресія;
- Панічний синдром;
- Шизофренія;
- Неврологічні захворювання, такі як епілепсія, пухлина мозку або мігрень;
- Інтенсивний стрес;
- Емоційне насильство;
- Тривалі періоди недосипання;
- Дитячі травми, особливо фізичне чи психологічне насильство чи жорстоке поводження.
Крім того, це розлад також може бути похідним від вживання наркотиків, таких як каннабіс або інші галюциногенні препарати. Важливо пам’ятати, що наркотики, як правило, дуже пов’язані з розвитком психічних захворювань. Зрозумійте, які існують типи наркотиків та наслідки для здоров’я.
Як проводиться лікування
Розлад деперсоналізації виліковний, і його лікуванням керує психіатр та психолог. Психотерапія є основною формою лікування і включає, наприклад, методи психоаналізу та когнітивно-поведінкову терапію, які дуже важливі для контролю емоцій та зменшення симптомів.
Психіатр також може призначити ліки, які допомагають контролювати тривогу та зміни настрою, наприклад, з анксіолітичними або антидепресантами, такими як клоназепам, флуоксетин або кломіпрамін.
