Парентеральне харчування: що це таке, для чого воно потрібне і як його вводити

Парентеральне, або парентеральне (PN) харчування, - це метод введення поживних речовин, який здійснюється безпосередньо у вену, коли неможливо отримати поживні речовини за допомогою звичайної їжі. Таким чином, цей тип харчування використовується, коли у людини вже немає функціонуючого шлунково-кишкового тракту, що найчастіше трапляється у людей у ​​дуже важкому стані, наприклад, наприклад, при раку шлунка або кишечника на дуже запущеній стадії.

Існує два основних типи парентерального харчування:

  • Часткове парентеральне харчування : через вену вводять лише кілька видів поживних речовин і вітамінів;
  • Загальне парентеральне харчування (TPN) : усі типи поживних речовин і вітамінів вводяться через вену.

Як правило, людей, які проводять цей тип годування, також госпіталізують до лікарні, щоб постійно оцінювати стан свого здоров’я, однак, можливо, що в деяких випадках парентеральне харчування також проводиться вдома і, у цих ситуаціях лікар або медсестра повинні пояснити, як правильно вживати їжу.

Парентеральне харчування: що це таке, для чого воно потрібне і як його вводити

Коли вказується

Парентеральне харчування застосовується для запобігання гіпотрофії, особливо у людей, які з якихось причин не мають функціонуючого шлунково-кишкового тракту або яким необхідно дати шлунку або кишечнику відпочити.

З цієї причини парентеральне харчування також показано, коли пероральне годування, навіть із зондом, не може проводитися в оптимальних умовах більше 5 або 7 днів.

Вказівки щодо цього типу харчування також можна зробити короткостроково, коли це робиться до 1 місяця, або довгостроково, залежно від ситуації кожної людини:

Короткостроковий (до 1 місяця)Довгостроково (більше 1 місяця)
Видалення більшої частини тонкої кишкиСиндром короткої кишки
Високопродуктивна ентерокутарна фістулаХронічна псевдооклюзія кишечника
Проксимальна ентеротоміяСерйозна хвороба Крона
Серйозні вроджені вади розвиткуБагаторазова хірургія
Панкреатит або важке запальне захворювання кишечникаАтрофія слизової оболонки кишечника зі стійким порушенням всмоктування
Хронічна виразкова хворобаПаліативна стадія раку
Синдром переростання бактерій (SBID)-
Некротизуючий ентероколіт-
Ускладнення хвороби Гіршпрунга-
Вроджені метаболічні захворювання-
Широкі опіки, важкі травми або складні оперативні втручання-
Трансплантація кісткового мозку, захворювання крові або рак-
Ниркова або печінкова недостатність, що вражає кишечник-

Як керувати парентеральним харчуванням

Здебільшого парентеральне харчування здійснюється медперсоналом у лікарні, однак, коли необхідно робити прийом вдома, важливо спочатку оцінити мішок з їжею, переконавшись, що він знаходиться в межах терміну придатності, що сумка залишається цілою і зберігає свої нормальні характеристики.

Тоді, у випадку введення через периферичний катетер, слід дотримуватися поетапного кроку:

  1. Помийте руки водою з милом;
  2. Зупиніть будь-яку інфузію сироватки або ліків, що вводяться через катетер;
  3. Продезінфікувати з'єднання сироваткової системи, використовуючи стерильний спиртовий тампон;
  4. Видаліть систему сироватки, яка була на місці;
  5. Повільно вводити 20 мл сольового розчину;
  6. Підключіть систему парентерального харчування.

Вся ця процедура повинна виконуватися з використанням матеріалу, зазначеного лікарем або медичною сестрою, а також каліброваного насоса для доставки, який забезпечує подачу їжі з правильною швидкістю та протягом призначеного лікарем часу.

Цьому покроковому етапу слід також навчити та навчити медсестру в лікарні, щоб усунути будь-які сумніви та переконатися, що ускладнень не виникає.

На що слід остерігатися під час введення

При введенні парентерального харчування важливо оцінити місце введення катетера, оцінивши наявність набряку, почервоніння або болю. При появі будь-якого з цих ознак бажано припинити парентеральне годування та звернутися до лікарні.

Тип парентерального харчування

Тип парентерального харчування можна класифікувати за способом введення:

  • Центральне парентеральне харчування : воно здійснюється через центральний венозний катетер, який являє собою невелику трубку, яка поміщається всередину великої калібрної вени, наприклад, порожнистої вени, і яка дозволяє вводити поживні речовини протягом періоду більше 7 днів;
  • Периферичне парентеральне харчування (ППН) : воно здійснюється через периферичний венозний катетер, який розміщують у меншій вені тіла, як правило, в руці чи кисті. Цей тип найкраще вказувати, коли харчування зберігається до 7 або 10 днів, або коли немає можливості розмістити центральний венозний катетер.

Склад мішків, що використовуються при парентеральному харчуванні, може різнитися залежно від конкретного випадку, але зазвичай він включає жири, глюкозу та амінокислоти, а також воду та різні мінерали та вітаміни.

Можливі ускладнення

Ускладнення, які можуть виникнути при парентеральному харчуванні, дуже різноманітні, і тому завжди важливо дотримуватися всіх рекомендацій лікаря та інших медичних працівників.

Основні типи ускладнень можна згрупувати за тривалістю ПН:

1. Короткостроковий

У короткостроковій перспективі найчастіші ускладнення включають такі, що пов’язані з розміщенням центрального венозного катетера, такі як пневмоторакс, гідроторакс, внутрішня кровотеча, пошкодження нерва на руці або пошкодження кровоносної судини.

Крім того, також може траплятися інфікування рани катетера, запалення кровоносної судини, закупорка катетера, тромбоз або генералізована інфекція вірусами, бактеріями або грибками.

На метаболічному рівні більшість ускладнень включають зміни рівня цукру в крові, метаболічний ацидоз або алкалоз, зниження рівня незамінних жирних кислот, зміна електролітів (натрію, калію, кальцію) та збільшення сечовини або креатиніну.

2. Довгострокові

Коли довгострокове харчування використовується протягом тривалого часу, основними ускладненнями є зміни в печінці та пухирцях, такі як жирова печінка, холецистит та портальний фіброз. З цієї причини у людини часто спостерігається підвищення рівня печінкових ферментів під час аналізів крові (трансаміназа, лужна фосфатаза, гамма-GT та загальний білірубін).

Крім того, може також спостерігатися дефіцит жирних кислот і карнітину, зміна флори кишечника та атрофія швидкості кишечника та м’язів.