Одним із способів лікування шлунково-стравохідного рефлюксу є зменшення кислотності вмісту шлунку, щоб він не шкодив стравоходу. Отже, якщо рефлюкс менше кислоти, він буде спалювати менше і викликати менше симптомів.
Препаратами, які можна застосовувати, є антациди, інгібітори кислотоутворення, протектори шлунку та прискорювачі спорожнення шлунку.
1. Антациди
Найчастіше використовувані антациди для нейтралізації соляної кислоти в шлунку - це гідроксид алюмінію, гідроксид магнію та бікарбонат натрію. Ці засоби є основами, які реагують з кислотами, зменшуючи їх токсичний потенціал і утворюючи воду та сіль.
Антациди застосовуються не так часто, оскільки вони не настільки ефективні і тому, що існує ймовірність ефекту відскоку, тобто людина негайно покращується, але тоді може статися погіршення.
Найпоширенішими побічними ефектами цих препаратів є запор, який викликається солями алюмінію, або діарея, спричинена антацидами, що містять магній, оскільки вони викликають осмотичний ефект у кишечнику. Щоб мінімізувати ці побічні ефекти, найбільш використовуваними антацидами є комбінації гідроксиду магнію та алюмінію.
2. Інгібітори кислотоутворення
Інгібітори вироблення кислоти - це засоби, які найбільше використовуються при лікуванні гастроезофагеального рефлюксу, і можуть пригнічувати це вироблення двома способами:
Інгібітори протонної помпи
Це основні засоби, що застосовуються при лікуванні захворювань, пов’язаних із підвищеною секрецією шлункової кислоти. Найбільш використовуваними є омепразол, пантопразол, езомепразол і рабепразол, які перешкоджають роботі протонної помпи, пригнічуючи вироблення соляної кислоти в шлунку.
Найпоширенішими побічними ефектами, які можуть виникнути при застосуванні цих препаратів, є головний біль, діарея, шкірні висипання, біль у животі, метеоризм, нудота та запор.
Антагоністи Н2-рецепторів гістаміну
Ці препарати пригнічують секрецію кислоти, індуковану гістаміном та гастрином, і найбільш використовуваними є циметидин, нізатидин та фамотидин.
Найпоширенішими побічними ефектами, спричиненими вживанням цих препаратів, є діарея, головний біль, сонливість, втома, біль у м’язах та запор.
3. Прискорювачі спорожнення шлунка
Коли шлунок дуже наповнений, частіше виникає шлунково-стравохідний рефлюкс. Отже, щоб уникнути цього, моторику шлунково-кишкового тракту можна стимулювати за допомогою таких прокінетичних засобів, як метоклопрамід, домперидон або цизаприд, які допомагають при спорожненні шлунка, зменшуючи тим самим час, що залишається в шлунку, запобігаючи рефлюксу.
Найпоширенішими побічними ефектами, які можуть виникнути при застосуванні метоклопраміду, є сонливість, відчуття слабкості, збудження, низький кров'яний тиск та діарея. Крім того, хоча і рідко, шлунково-кишкові розлади можуть виникати при застосуванні домперидону та цизаприду.
4. Шлункові протектори
Шлункові протектори також можуть бути використані для лікування шлунково-стравохідного рефлюксу, який захищає стравохід, запобігаючи печінню, коли вміст у шлунку переходить у стравохід.
Як правило, організм має механізм, за допомогою якого він виробляє слиз, яка захищає слизову оболонку шлунка, перешкоджаючи атаці кислоти на неї, але в деяких патологічних станах та при застосуванні деяких ліків вироблення цієї слизу може зменшуватися і забезпечувати агресивність слизові. Шлунковими протекторами, якими можна замінити цей слиз, є солі сукральфату та вісмуту, які підсилюють захисні механізми шлунка та утворюють захисний бар’єр у шлунку та стравоході.
Найпоширенішими побічними ефектами, спричиненими солями вісмуту, є затемнення стільця, запаморочення, головний біль, нудота, блювота, діарея та психотичні розлади.
Як правило, сукральфат добре переноситься, і головним його несприятливим ефектом є запор. Однак це також може спричинити сухість у роті, нудоту, блювоту, головний біль та шкірні висипання.
Існують також домашні засоби, які можуть сприяти успішному лікуванню. З’ясуйте, які з них використовуються найбільше.
